Всім привіт! 
Мене звуть Віра. Я гід-перекладач та 10 років пропрацювала з японськими туристами. Хочу сьогодні поділитися історією, за яку мені досі ніяково.
Рік тому, коли пандемії ще не було, мені дали роботу з японською туристкою.
Японка в турфірмі попросила поставити гідом саме мене і сказала, що ми з нею знайомі.
Мені передали її ім’я. Загалом не знаю, хто це.
Думаю, гаразд, в аеропорту побачу і згадаю.
Зустрічаю туристку, вона виходить і реально летить обійматись. А я дивлюся на неї і думаю: «Хто ти?»
Вона почала розповідати про свої справи, чоловік, і тут мене осяяло: «Чоловік! Точно!»
Виявилося, що за 2 роки до цього вона приїжджала до Хабаровська з чоловіком! Зазвичай у подорожах усім керують чоловіки, тому я запам’ятала тільки його.
Японка сказала, що її чоловік, на жаль, уже помер. На згадку про останню спільну подорож вона приїхала до Хабаровська знову.
А ще виявилось, що вона мені писала. 
І це був незручний момент. Адже мені дійсно приходив від неї ел. лист, але я забігала і не відповіла.
Загалом із цим листом і смертю її чоловіка, мені стало зовсім по собі. Вона зі мною спілкувалася, як зі старою доброю знайомою, ділилася переживаннями. А я насправді знайомилися з нею заново.
Що у результаті?
Ми іноді листуємося. Я обов’язково відповідаю на листи. Вона, до речі, планувала цього року приїхати з донькою та онуками, але через ковід не склалося.
А що ви зробили б на моєму місці?
Дякую, що дочитали до кінця. 
Підписуйтесь на мій канал, щоб не втратити мене у стрічці.
Та сама японка. Це вона сфотала на свій телефон і надіслала мені. Та сама японка. Це вона сфотала на свій телефон та надіслала мені.
My blog | Зустріла японку, вона сказала, що ми вже знайомі. А я взагалі її не пам’ятаю! Розповідаю, як викручувалося. | Tourist |
