«Я завжди мріяла про велику родину!»

0 Comments


Усім великий привіт! У 2009 році я випадково познайомилася з Анею . Вона тоді жила в Хабаровську і їй була потрібна допомога з японською мовою. Ось-ось Аня повинна була відлетіти до Японії до чоловіка-японця.

Ми дружимо з Анею досі, і я була свідком того, як незважаючи на всі випробування та величезні проблеми зі здоров’ям, Аня народила трьох дітей та створила велику та міцну сім’ю, про яку завжди мріяла.

Весілля Ані та Такаші у Хабаровську. Весілля Ані та Такаші у Хабаровську.

Чоловік Ані – японець. Його звуть Такаші. Вони познайомилися у Південній Кореї на міжнародному фестивалі, присвяченому сім’ї. Аня прилетіла з Великої Британії, де вона працювала за волонтерською програмою.

«Зустріч з Такаші стала головною подією в моєму житті. Найщасливішою! Ми закохалися з першого погляду».

Відносини розвивалися романтично, але з відривом. Такаші був у Японії, а Аня – в Англії. Вони писали одне одному листи. Аня не знала тоді японської і погано говорила англійською, але з майбутнім чоловіком спілкувалася англійською. Листи їй допомагав писати друг із Лондона.

Такаші приїжджав до Великої Британії 2 рази. Вперше вони гуляли Лондоном. Вдруге він приїхав до Ані в Едінбург, Шотландію.

«Його поїздки та наше спілкування зміцнили наші стосунки. Ми вирішили, що будемо разом».

Потім Аніна стажування у Великій Британії закінчилася і вона повернулася до Росії. Такаші трохи молодші за віком і не встиг закінчити університет на той момент. Він навчався в університеті Васеда. Аня вирішила поїхати до нього у гості.

Аня та Такаші у Лондоні.Аня та Такаші у Лондоні.

До Хабаровська, де ми з Анею познайомилися, вона приїхала за японською візою. Але у візі їй відмовили! Сказали, що протягом шести місяців вона не зможе подавати на візу знову.

«Сказати, що я засмутилася, це нічого не сказати! Я шалено мріяла побачити Японію, а мені закрили всі шляхи».

Такаші на той час зробив їй пропозицію. Аня залишилася у друзів жити в Хабаровську і почала потихеньку вчити японську мову. Вони з Такаш вирішили розписатися прямо в Росії, щоб Аня змогла відразу отримати візу дружини.

«Ми одружилися в Хабаровську і поїхали до рідного міста Такаші — Саппоро. Жили разом із його батьками та родичами».

Адаптація до Японії йшла тяжко. Аня ще погано говорила японською. Вона ходила до мовної школи, вивчала японські традиції. За півроку вона зрозуміла, що їй треба відпочити від Японії. Країну вранішнього сонця наскоком завоювати не вдалося.

Велика родина Аніного чоловіка. Аня справа.Велика сім’я Аніного чоловіка. Аня праворуч.

Подруга з Америки покликала Аню в гості, і вона поїхала. Але в Штатах сталося непередбачуване.

«Мене збила машина. Вона мчала на повній швидкості. Виною була я, переходила дорогу не в належному місці».

Аня виявилася прикутою до ліжка на кілька місяців. Її виходжувала подруга. Такаші переживав, приїжджав до Ганни до Нью-Йорка.

«Чоловік, його сім’я та колеги зробили для мене тисячу журавликів! Він привіз мені їх до Америки, щоб я швидше одужала. Це було дуже зворушливо…»

Аня з тисячею журавликів. Японською називається «сенбадзуру». Аня з тисячею журавликів. Японською називається «сенбадзуру».

За кілька місяців Аня повернулася до Японії… в інвалідному візку. Вона погано рухалася, не могла довго ходити, боліли ноги. Аня навіть пересуватися містом самостійно не могла. І тут ще Японія знову впала зі своїми особливостями.

«У мене на цьому фоні почалася депресія. Повна апатія до життя. Я переживала, що не зможу нормально ходити і все життя шкутильгати. Дітей у мене не буде, тому що здоров’я зовсім посаджене».

Аня вирушила на реабілітацію до Південної Кореї. Одна нога довго хворіла і ніяк не гоїлася. Там у медичному центрі досвідчені лікарі оглянули її ногу, пояснили, як лікувати.

У Кореї Ганна змогла розслабитись. Вона гуляла на свіжому повітрі, відвідувала гарячі джерела та підбадьорилася. Коли вона повернулася додому в Японію, почалося нове життя!

Аня зі старшим сином Тодзі. Аня зі старшим сином Тодзі.

«Я завжди мріяла про велику родину, але дітей у нас не було. Ніяк не виходило!»

Чоловік Анін поміняв роботу і його перевели з Саппоро в Токіо. У Токіо Аня одразу завагітніла!

Напрочуд вагітність далася дуже легко. У них народився старший син на ім’я Тодзі. Ще через 3 роки народилася донька Мія, а ще через 3 роки другий син Сема.

«Я завжди говорила, що маю 5 дітей. Але мені вже 40 років. Рік тому народився наш молодший».

Аня каже, що хотіла велику різницю між дітьми. Хоча б 4 роки, щоб кожному приділити багато часу. Але вийшло, як вийшло.

«У мене ніколи не було ілюзій, що з дітьми буде легко. Я навпаки налаштовувалась на те, що діти — найскладніше у житті людини. Напевно, тому мені неважко. У мене діти, як діти».

Зараз Аня з сім’єю живе в Осаці та розповідає про життя в Японії на сторінці в інстаграмі.

Як вам історія Ані? Діліться враженнями у коментарях. Буду рада, якщо поставите лайк та підпишіться на канал.

Аніни дітки. Зліва направо: Мія, маленький Сема та Тодзі. Анині дітки. Зліва направо: Мія, маленький Сема та Тодзі.

My blog | «Я завжди мріяла про велику родину!» — Історія Ані, яка потрапила під машину, стала на ноги і народила 3 ​​дітей чоловіку-японцю | Tourist |

Leave a Reply

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *