Дізналася історії японців: що вони відчували під час великого землетрусу у 2011 році.

0 Comments


Усім великий привіт! Мене звуть Віра. Я гід-перекладач японської мови. Десять років я працювала із японськими туристами. На цьому каналі ви знайдете цікаві історії про Японію та японців.🎐🎑

Рівно 10 років тому 11 березня я, як завжди, прийшла на заняття з японської мови в Японський центр. На той час у холі стояв величезний телевізор, яким транслювали японський канал NHK. Я побачила, як мій викладач стоїть, притулившись до дверей і напружено дивиться новини. На екрані показували, як величезні хвилі змивають японське місто.

Так я дізналася про Великий східно-японський землетрус.

Заняття того дня пройшло, як завжди. Щиро кажучи, я не думала, що в Японії сталося щось глобальне. Землетруси там щоденна буденність, а загроза цунамі була завжди. Мені здається, що всі просто звикли.

Наступного дня я відкрила пряму трансляцію новин на Ютюб і очманіла. Я усвідомила масштаб того, що відбувається. Якщо чесно, ті картинки з уламками будинків у бурхливому морі досі стоять перед очима.

Через 10 років канал NHK запустив передачу «А що ви робили того дня?». Це історії різних людей про те, де їх застав землетрус, чи повернулися вони додому і коли побачили своїх близьких.

Банер передачі «А що ви робили того дня?» на сайті NHK. Банер передачі «А що ви робили того дня?» на сайті NHK. Я вирішила знайти та перекласти для вас 3 історії.

1️⃣«11 березня 2011 року о 14:46 я був у Токіо. Дивився в кінотеатрі фільм «Король говорить». Приблизно в середині фільму крісла в кінотеатрі почало сильно трясти. Мене захопило кіно настільки, що я не надав значення тому, що почалося землетрус.

Я подумав, що воно ось-ось закінчиться, і немає сенсу залишати кінотеатр. Проте, трясіння не припинилося, а стало тільки сильнішим. Ось тоді я справді злякався. Екран погас, і я почув оголошення про негайну евакуацію. Не дивлячись на те, що трясло дуже сильно, я не усвідомлював масштабу, доки не прийшов додому і не ввімкнув новини, де побачив цунамі на узбережжі Тохоку».

2️⃣«О 14:46 я обідала в кафе недалеко від мого офісу. Мені пощастило, що кафе перебувало на 1 поверсі. Коли почався землетрус, поли почали згинатися, як хвиля. Я побачила, що стеля обвалюється і вибігла на вулицю, не думаючи про інші Земля, світлофори, будівлі — все навколо ходило ходуном.

Я кілька разів зателефонувала своїй мамі, яка жила у префектурі Фукусіма. Номер недоступний. Коли я нарешті додзвонилася, мама сказала, що вдома все добре, тільки меблі зламані та багато посуду побилося.

Я не могла повернутися додому, бо рух метро та електричок зупинився. Я пішла додому до колеги по роботі, і там по телевізору побачила новини про цунамі. Я була вражена».

Моя реакція на новини про цунамі була приблизно така. Моя реакція на новини про цунамі була приблизно такою.

3️⃣«11 березня я знаходився в містечку Кесеннума в префектурі Міягі. О 14:46 я був на вулиці, коли асфальт почало сильно трясти. У будинках навколо мене лопалися вікна і шибки з дзвоном падали вниз. Тут і там лунали крики. Я сів на місцевий. автобус та евакуювався до міста Анбасану.

Звідти відкривався вид на затоку в місті Кесеннума, і я став свідком, як місто, звідки я щойно поїхав, змило водою. Я бачив, як хвиля зруйнувала будинки та машини. Мені здавалося, що все це відбувається не насправді, а в кіно.

У мене є дитина, яка народилася після Великого східно-японського землетрусу. Він росте і нічого не знає про ті події. Я хотів би поділитись тим, що ми пережили 10 років тому. Таке не можна забувати.

Коли я писала цю статтю, у мене мурашки бігали по шкірі.

Буду дуже рада, якщо ви оціните – поставте лайк або надішліть посилання на статтю друзям. Спасибі!💐

My blog | Дізналася історії японців: що вони відчували під час великого землетрусу у 2011 році. Мурашки по шкірі | Tourist |

Leave a Reply

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *